comment 1

Грузія. Частина 1. Машиною навколо гори Діді-Абулі.

Хостел називався “L’viv”. Ми перехили два келиха домашнього вина з господарем і запитали:
– Чому Ви назвали хостел в Кутаїсі «Львів»?
– Ааа! Я ждал этот вопрос! – відповів власник з типовим акцентом – Мы с друзьями со Львова делали ремонт здесь и думали: как назвать хостел – как назвать? И они говорят – назви  Львов – такой красивый город! И назвали Львов! Во Львове живут самые прекрасные люди и это очень красивый город!
– А ви були у Львові?
– Нет, не бил!

Подорож почалась і вже в першу годину в Грузії ми отримали по пляшці вина від прикордонника в аеропорту, і вже встигли відчути неабияку гостинність.

Останнім часом в мандрівних тусовках Грузія – це країна де або вже були, або дуже хочуть туди поїхати. В країні туризм росте в геометричній прогресії, що, звичайно, впливає на подорож як позитивно, так і негативно. На такій малій території поміщаються найрізномантніші враження, які важко зібрати навіть за три тижні. Пізніше ми навіть жартували, що в Грузії є місця або «круті» або «дуже круті».

Тим не менше, варто було організовувати свій час в подорожі «частинами», щоб у випадку форс-мажору можна було переставити їх місцями. Так і сталось – погода мала свої плани, тому в останні кілька днів перед вильотом в Грузію ми зрозуміли, що треба буде імпровізувати. Похід в гори в перші дні відклався і на його місце стала інша частина плану – автмобільна, по південно-західній частині країни.

Про прокат автомобіля

Орендований автомобіль –  часто найкращий спосіб побачити як мінімум «хай-лайти» в короткий термін. Грузія – не виняток і якщо у вас мало часу, то за тиждень-півтора на машині можна об’їздити майже все. Це однозначно найкомфортніший варіант і, можливо, найдешевший, якщо розділити витрати на компанію.
Прокат авто в Грузії – справа цікава. Крім глобальних Sixt, Budget, Hertz і т.п. є місцеві прокати, в яких можна зіграти в лотерею і взяти машину разом з пригодою. В обидвох випадках є плюси і мінуси: в глобальній фірмі ви отримаєте більш-менш нову і більш-менш справну машину, бо за це відповідає імідж прокатної кантори – це плюс, мінус – ціна вища, потрібний депозит і вибір автомобілів малий. У місцевих фірм все простіше – навіть якщо своїх авто немає, фірми мають приватні домовленості з власниками авто і ті їх просто підвезуть в потрібний час. Таку машину треба добре оглянути – рівень рідин, ремені, стан підвіски, кузова – ну так ніби ви її купуєте і хочете скинути ціну. Серед грузинських прокатних фірм вимальовуються два лідери – Cars4rent і Naniko. Рівень якості обслуговування однаковий, єдине, що в Cars4rent не просять депозит, а це – великий плюс, бо ризики що потім треба буде шукати назад свої 200 доларів відсутній.
Для більшості центральних доріг достатньо легкового авто, але на кросовері або позашляховику типу Pajero Pinin / Pajero Sport буде відчуття більшої впевненості і фантазії щодо маршруту. Грузія – це країна пригод, тому рекомендуємо взяти машину повищу і міцнішу. Різниця в ціні незначна.

Більшість автомобілів в прокат з автоматичної коробкою передач, тому якщо Ви тільки на «механіці» – замовляйте заздалегідь.  Але «автомат» тут зручний – в містах хаотичний щільний трафік, за містом – серпантини, перепади висот, обгони, корови, собаки, вівці.

Для себе ми свідомо вибрали кросовер Hyundai Tucson – машину водночас швидку, економну і достатньо проходиму по нашому маршруті. Ще один плюс – в ній можна спати двом невисоким людям. Єдиний нюанс – машина деколи заводилась не з першого разу, не працювала аудіосистема і розетки, на задніх колесах резина була зовсім “лисою”, але це все ми виявили вже після виїзду з Тбілісі.

Про особливості їзди

Незважаючи на легенди про шалених грузинів за кермом, їздити тут цілком нормально. Хоч на перший погляд здається, що на дорозі суцільний хаос: маневри при обгонах «на межі», пішоходи-самогубці, корови, собаки, вівці і т.п., але перебувати в цьому хаосі для українців не надто складно. Маючи досвід їзди по Києву – запросто даєш собі раду в Тбілісі.
Тим не менше треба бути готовим до такого:Корови на дорозі в ГрузіїІ такого:

Корови на дорозі в Грузії

Або такого:

Навколо Діді-Абулі

Південний-захід країни біля кордону з Вірменією не можна вважати туристичним. Google Maps показав фото гори на півдні Грузії – Діді Абулі висотою 3300м і стало ще цікавіше, що там. Громадським транспортом туди дістатись можна, але це складно, тому наш автомобільний маршрут ми так і назвали навколо гори Діді-Абулі.

На карті це виглядає так:
Georgia-map

Відрізок “Тбілісі – Ахалкалакі”

Мабуть найбільше вартує уваги: починаючи з міста Тсалка ми виїжджаємо на плато висотою 2000 метрів і знаходимось в вузенькому коридорі між площиною хмар і землі. Враження фантастичні – постійно змінюється освітлення, колір і форми неба. Ввечері біля озера Паравані ми спостерігали змінами природи навколо  і заснули закриті повністю хмарою, що скотилась з гір на озеро. На жаль, фото зовсім не передають всієї атмосфери дійства, що змінювалась щосекунди. Не Грузія – а Ісландія:

Озеро Паравані біля гори Діді-Абулі

Озеро Паравані біля гори Діді-Абулі

Озеро Паравані біля гори Діді-Абулі

Ранок:

Озеро Паравані біля гори Діді-Абулі

Озеро Паравані біля гори Діді-Абулі

Озеро Паравані біля гори Діді-Абулі

Озеро Паравані біля гори Діді-Абулі

Озеро Паравані біля гори Діді-Абулі

Вздовж дороги бідні вірменські села з традиційними хрестами-хачкарами і вірменськими церквами.

Вірменські села на півдні Гурзії

Вірменські села на півдні Гурзії

Відрізок Ахалкалакі – Монастир Вардзія – Боржомі – Кутаїсі

Один з найвідоміших скельних монастирів Грузії – Вардзіа. Звичайно, це топ-туристичне місце, але все-рівно це – місце must see.

Скельний монастир Вардзія, Грузія

Скельний монастир Вардзія, Грузія

Скельний монастир Вардзія, Грузія

До монастиря нова гарна дорога вздовж каньойону річки Кипа (Kypa)

Дорога Ахалціхе - Вардзія

Після смачнющого хачапурі і харчо, ми знову проігнорували центральну дорогу. Поїхали гірською дорогою з Ахалкалакі через перевал з невимовною назвою Tskhratskaros (2454 м) потім через відомий гірськолижний курорт Бакуріані і далі до міста Боржомі.  Знову краєвиди гори Діді Абулі і кам’яниста звивиста дорога.

Дорога Ахалкалакі - Бакуріані - Боржомі

Дорога Ахалкалакі - Бакуріані - Боржомі

Дорога Ахалкалакі - Бакуріані - Боржомі

Боржомі

Відоме на весь світ місто мінеральної води Боржомі виглядає…ну скажемо бідно. Хоча одна вулиця, що виходить до входу в парк мінеральних вод відновлена і справді гарна. В парку можна попити водички одразу з джерела i смак її, звичайно, не такий як в пляшках.

Боржомі, парк мінеральних вод

Тут також є на вибір кілька піших маршрутів. Один з них до царських бань, які заснувала сім’я Романових за часів Російської імперії. Тепер це три басейни з теплою мінеральною (з запахом типу Нафтусі) водою відкриті для відвідувачів і можна скупатись безкоштовно. До цього місця йти приблизно годину.

Боржомі, парк мінеральних вод

Потім можна піднятись на гору і вийти до вершини канатної дороги, але це вже якщо є час. Для себе ми нічого цікавого там не відкрили. Пейзажі нагадують Карпатські бескиди.

Боржомі, парк мінеральних вод

Дорога до Кутаїсі

З Боржомі ми повернули назад до Тбілісі в звичний для нас спосіб – не по головній дорозі. Дорога з Ахалціхе в Кутаїсі через перевал Zekari виявилась не популярна і здебільшого ґрунтова. Легковій машині тут би прийшлось складно. Але краєвиди як завжди – неймовірні.

Перевал Zekari, дорга в Кутаїсі Перевал Zekari, дорга в Кутаїсі

Перевал Zekari, дорга в Кутаїсі

Перевал Zekari, дорга в Кутаїсі

На цьому наша автомобільна грузинська пригода закінчилася. Їдемо у Великий Кавказ!

Приєднуйтесь до нас у  facebook:

  • Іра

    ооо південна Грузія дуже особлива, круто прокатались. Ми іздили там автостопом, дуже насичені і яскраві враження від людей і краєвидів.