comments 2

Гора Міка-Маре

Є ще кілька місць для тих, хто не любить типові, проходженні багатьма маршрути. Частина нашого маршруту на гору Міка-маре мала те, що тепер потрібно спеціально шукати в Карпатах – це відчуття справді дикої природи. І так як  цілий перший день ми провели в хмарі – ефект «відірваності від цивілізації» підсилився в кілька раз. Але в цьому і вся пригода.

Міка-Маре – одна назва цієї гори мене «заводила» давно. Румунською означає «велика-мала», а гуцульський варіант – Велика і Мала Ненєска. Дві вершини на кордоні Румунії і України на відомому Мармароському хребті.
На Міка-Маре ходять не так часто як на Піп-Іван Мармароський, особливо, якщо це стосується коротких походів на вихідні. Її проходять транзитом рухаючись «від Попа до Попа» на Чорногору або на Чивчини. Для нас Міка-Маре навпаки була ціллю поїздки.

Гора Міка-маре (1815 м)

Гора Міка-Маре (1815 м)

Як ми йшли?

Наш маршрут ми розпочали з села Луги, але не по маркованому шляху вздовж річки Біла Тиса та Стоговець, а через полонину Болота, гору Олан та Кам’яна. Хотілось пригод. На карті “Мармароський  хребет”, найкращого українського картографічного видавництва АСА маршрут виглядає так:

Маршрут на гору Міка-Маре (Ненєска). Частина 1

Маршрут на гору Міка-Маре (Ненєска). Частина 1

Маршрут на гору Міка-Маре (Ненєска). Частина 2

Маршрут на гору Міка-Маре (Ненєска). Частина 2

Дозвіл від прикордонників

Так як маршрут проходить по кордоні України і Румунії, потрібно зареєструватись в прикордонній службі. Я три рази був на Мармаросах і ніхто ніколи не перевіряв дозвіл, але існує такий порядок і його варто дотриматись, тим більше, що це зробити просто:

  1. Заповнюєте цю анкету
  2. Відсилаєте у Мукачівський прикордонний загін на mukachevo_zagin@pvu.gov.ua З проханням зареєструвати туристичну групу, яка буде проходити відповідний маршрут. Бажано це зробити не пізніше ніж за 4 дні до поїздки.
  3. За день до поїздки подзвоніть (03131) 2-25-21 і запитайте чи Вас зареєстрували.
  4. У селі Богдан заберіть папірець-дозвіл на прикордонному КПП. 
Будинок у селі Луги

Будинок у селі Луги

Детальний опис маршруту

Місце виходу на маршруті в селі Луги – міст через річку Тиса біля дерев’яної церкви. Далі, за кілька десятків метрів, вверх по річці Лешул, вхід до урочища в якому активно і безсоромно рубають ліс. За шлагбаумом, одразу за останньою хатою, є різкий поворот наліво і стрімкий підйом – це  перший важливий момент. Другий момент – пройшовши далі 50 метрів вгору звернути направо і піти ще стрімкіше вгору. В цей час там по цій стежці був маленький потічок. Якщо дорога буде паралельно до головної в селі – то ви пройшли, треба повернутись. Дальше зорієнтуватись на всьому маршруті досить просто. Головне – завжди триматись хребта.

На полонині Болота відремонтована чиста(!) колиба в якій можна переночувати. Води близько ми не знайшли.

Відновлена колиба на полонині

Відновлена колиба на полонині

В добру погоду звідси дуже гарно видно Говерлу, Туркул і частину Чорногори, але в цей день краєвид був таким:

Полонина в хмарі

Полонина Болота в хмарі

Рухаючись далі ми вийдемо до вирубки. До неї також можна вийти, якщо не повертати спочатку вліво до полонини Болота, а рухатись далі вздовж річки Лешул. Ми не погодились на цей варіант, так як припустили, що там болото і депресивна вирубка лісу.

Вирубка лісу на схилі і урочищі

Вирубка лісу

DSCF3666

На Олан влітку їздить техніка. На полонині багато колиб покинутих на зиму. В цей день вона була закрита хмарою:

Полонина Олан. На жаль, в хмарі

Полонина Олан. На жаль, в хмарі

DSCF3695

Вже наступного дня ми бачили цю полонину з кордону і уявляли який неймовірний краєвид на Мармароси можна звідти побачити.

Олан є фактично кінцем «прокладеної» дороги. Далі по хребту влітку випасають худобу. Зустрічаються колиби, але вже за полониною за горою Кам’яна стежка, то з’являється, то зникає. Тут починається відчуття справді недоторканої природи і в тумані стає навіть трошки моторошно. Повалені дерева і густий ліс. Швидкість пересування дуже мала – доводиться часто перелазити, пролазити і прогинатись між гілками. Так буде аж до виходу на кордон і Мармароський хребет.

Відрізок "стежки" між полониною Олан і горою

Відрізок “стежки” за горою Кам’яна

Відрізок "стежки" за горою

Відрізок “стежки” за горою Кам’яна

Вийшовши на кордон і Мармароський хребет до підніжжя гори Корбул нас зустрічає «автомагістраль» – грунтова дорога, якою їздять прикордонники. Але після 7-8 кілометрів «карпатських джунлів» – це сприймалось як подарунок долі. На цьому вся «дикість» закінчується.

DSCF3722

Ранок на полонині Верхній Щаул

Далі по хребті і прикордонній дорозі виходимо на Міка-Маре, або Велику і Малу Ненєску.

DSCF3788

Дорога прикордонників траверсує гору Щаул, тому рекомендуємо зразу вийти на хребет, і насолоджуватись неймовірними краєвидами румунських і українських гір одночасно. Про це, звичайно, краще розкажуть фото:

DSCF3826

Вид на румунську вершину Фаркеу (1961м) з Великої Ненєски

DSCF3758

Вид на Петрос (зліва) та Говерла (ближче до центру)

DSCF3844

DSCF3760

DSCF3813

За горою Межипотоки є розвилка. Для тих, хто йтиме далі на Піп-Іван Мармароський – прямо, а для нас – вниз по маркованому маршруті до села Богдан. Це 13 км або 5 годин. Трошки нижче за роздоріжжям є закинута прикордонна хата і гарне джерело. Якби не сміття, то це було б  ідеальне місце для ночівлі. Будь ласка, мандруйте відповідально. В кінці маршруту відкривається дуже гарний вид на долину села Богдан. Весь шлях проходиться за 2 літні  або 2.5 осінні дні.

DSCF3845

На фоні – Потрос і Піп-Іван Мармароські

Приєднуйтесь до нас у  facebook:

  • Ira Levchuk

    цікавий маршрут, особливо сподобалось останнє фото, такий нетиповий ракурс

    • Marian

      Дякую, Іра. Останнє фото – це полонина Заяча. Я також дивувався в цьому місці – дуже незвичний перепад висоти як для Карпат. Гарно там.