comments 4

Грузія. Частина 3. Дорога до Шатілі

Знаєте це відчуття коли побачиш фотографію якогось місця і одразу виникає бажання його побачити? Власне так в нас сталось з поселенням Шатілі. Ще кілька років тому воно було маленькою мрією і обов’язковим місцем в нашій мандрівці Грузією. Скажу чесно – вражень було набагато більше, ніж ми могли побачити на фотографіях інших.

Район Хевсуреті та фортеця Шатілі – грандіозне унікальне місце, яке ще досі не особливо відоме туристам. Знаходиться на північному-сході Грузії, межує з російською Чечнею з чим і пов’язує свою історію. Міста-фортеці в ущелинах виникли власне через часті війни і напади з чеченської сторони. Навіть тепер місцеві кажуть, що чеченці дозволяють собі порушити кордон чи «посунути» його на кілька кілометрів. Коротко про історію цього району можна почитати тут.

Місто-фортеця Шатілі, Хевсуретія, північно-східна Грузія

Місто-фортеця Шатілі, Хевсуретія, північно-східна Грузія

Ми припускаємо, що ще трошки і це місце масово наповниться ізраїльськими, польськими та іншими туристами, як це сталось у іншому куточку Грузії – Сванетії. Про це свідчить дорога і реставраційні роботи в закинутих містах-фортецях, які потім будуть рекламувати туристам. Один грузинський «джипер» запевняв нас, що дорога в Шатілі потребує добрих навиків водіння і високого позашляховика, а натомість ми їхали без особливих проблем на “малолітражці” Nissan Micra. Дорогу активно ремонтують, розгладжують грейдерами і, можливо, тут скоро буде асфальт. В кінці серпня ми зустріли кілька груп мандрівників і дві групи автомобільних джип-турів, що, погодьтесь, дуже мало як на цей сезон або нам просто “пощастило”.

Шатілі на карті:

Щоб подивитись місто зі середини достатньо 2 годин. Обмежень і квитків немає. Тут все далі живе своїм життям: між руїнами ходять корови, є багато відкритих приміщень, в які можна заглянути, кілька сезонних “кафешок”, кілька гест-хаузів. Чудовий вид на місто відкривається зі схилу гори навпроти, де ми й поставили свій намет для ночівлі. Ніхто нам в цьому не перешкоджав. Вечеря з видом на поселення – це було гарно.

IMG_1914

IMG_1925

IMG_1994

Як добратись в Шатілі?

На орендованому авто: Якщо б довелось вибрати спосіб добирання і часу було мало, то ми б орендували автомобіль. 2 доби достатньо для поїздки туди і назад, та огляду всіх місць вздовж дороги. З Тбілісі до Шатілі – 150 км або 5-6 годин їзди. Їхати можна “малолітражкою”, але для впевненості краще кросовер. Власне авто дозволить Вам зупинятись кожних 200-300 метрів і фотографувати надзвичайні краєвиди.

Водоспад подорозі в Шатілі

Водоспад по дорозі в Шатілі

Пішки: Якщо є вільні 2 дні, то можна пройтись пішки. Це має сенс починаючи від села Рошка. Такий варіант можна поєднати з дуже гарним гірським маршрутом Джута-Рошка, а потім, з Шатілі, можна продовжити переходом в “найвідірваніший” район Грузії – Тушетію. У Вас вийде 8-9 денний різноманітний піший маршрут, що включає гірські стежки і перевали, поселення пастухів і архітектурні пам’ятки Шатілі, Мутсо, Омало, Дартло. Врахуйте лише, що в такій тривалій мандрівці у Вас не  буде можливості докупити продукти.

Автостоп:  Машин порівняно мало. Їздять вантажівки, які ремонтують дорогу або везуть матеріали для реставрації фортець. Також джипери, автобуси з туристичними групами  і туристи на орендованих машинах. Проте автостоп може стати великою пригодою – наприклад, Вам випаде нагода їхати в кузові Камаза чи у весільному кортежі (як пощастило нам). Це Грузія і тут найкращий автостоп в світі.

Маршрутка: В Шатілі їздить маршрутка з Тбілісі. Ми її бачили в п’ятницю, але точного графіку не знаємо. Проте, якщо їхати маршруткою можна не побачити мальовничу дорогу.

От кілька моментів по дорозі, які вдалось зняти з вікна авто:

IMG_1890

IMG_1881
IMG_1893
Похід “Шатілі – Мутсо”

Шатілі – одне з цілого комплексу міст-фортець в регіоні. В інше поселення, наприклад,  Мутсо, можна попасти проїхавши далі 8 км дорогою. З дороги видно прикордонні пости Грузинів і територію Чечні. Це також легка піша прогулянка вздовж річки Андакі і хат пастухів.

Дорога в Мутсо вздовж річки Андакі

Дорога в Мутсо вздовж річки Андакі

В Мутсо активно працюють будівельники. Покинуте місто-фортеця на схилі гори справді вражає. Краєвиди надзвичайні.

Оборонна вежа у фортеці Мутсо

Оборонна вежа у фортеці Мутсо

IMG_1962

Мутсо

Ще кілька закинутих фортець є далі в районі послення Ардоті. Їх Ви побачете, якщо плануєте йти в Тушетію.

Похід в Тушетію через гори.

З Шатілі в Тушетію через перевал Атсунда – це чотирьохденний трекінговий маршрут, який передбачає перехід через висоту 3 431 м. На жаль, ми не здійснили його через поганий прогноз погоди. Довелося б йти мінімум 3 дні тільки вдвох, а це недуже безпечно, враховуючи, що найближче велике село Дартло «відірване» від світу.

За відгуками багатьох блогерів, маршрут “Шатілі-Омало” є одним з найгарніших в Грузії. Наразі він недуже популярний, знову ж таки, через складну транспортну ситуацію і відсутність інфраструктури. Ідеальний для тих, хто любить пригоди і непротоптані маршрути.

Тим, хто планує такий перехід, ми публікуємо топографічну карту geoland з позначеним синім кольором маршрутом:

Маршрут походу Шатілі - Омало (через перевал Атсунда, 4341 м)

Маршрут походу Шатілі – Омало (через перевал Атсунда, 4341 м)

Радимо починати його власне з Шатілі в сторону Тушеті. В цьому випадку перепад висоти в перший день буде великий, але всі наступні дні – йтиме плавно вниз. Також Шатілі – не найкраще місце для закічнення походу, так як з харчуванням тут можуть виникнути проблеми. Потрібно передбачати запас, а це додаткова вага в рюкзаку. Якщо закінчити перехід в Омало – цієї проблеми не буде. Також опис маршруту можна почитати тут.

Зі щоденника подорожі

Після дводенного надвизчайного переходу через гори з села Джута в село Рошка ми опинились на пустій дорозі в очікуванні будь-якої машини, яка нас може підвезти в сторону Шатілі. За кілька хвилин нам зупинилась машина з російськими номерами, що, в світлі українсько-російського конфлікту, нас не особливо потішило. Перша думка: «зараз почнеться». Натомість це була приємна пара, яка багато подорожує по світі та критикувала теперішню російську владу. Вони подорожували з двома потішними собаками і нам довелось їхати з ними в одному багажнику. За це мабуть варто любити автостоп – часто зустрічаєш цікавих людей і незабутні ситуації.

IMG_1879

Дорога назад була довгою. Ми йшли приблизно 4 години пішки в очікуванні машини. Згодом нас підібрала компанія з трьох грузинів на малолітражці Nissan Micra. Ще ми двоє з великими рюкзаками і машинці було не солодко на затяжних підйомах. Ось так це виглядало:

Грузини – надзвичайний народ. Попри всі незручності для себе, гостям вони не відмовлять. На перевалі нас пригостили шашликом, який в них залишився з вчорашнього свята. З собою в дорогу дали чимало сиру та хліба. Відмовити їм неможливо.

IMG_2018

Насправді важко передати красу місць на фото та відео. Потрібно туди поїхати і відчути.

Приєднуйтесь до нас у  facebook:

  • Ira Levchuk

    та місця особливі, план дій на майбутнє, надіюсь не дуже далеке)))

    • Marian

      Там супер-круто! Не відкладайте 🙂

  • Magnowski Igor

    Дуже цікаве місце! Літом буду там мандрувати (власне маршрутом Джута-Омало). Це в Мутсо закрите місто із кістками-черепами?

    • Marian

      По дорозі до Мутсо зі Шатілі є гробниці. Через вікна видно кістки. Ми також хотіли пройти до Омало, але через прогноз погоди відмінили цю ідею.