comment 0

Похід по Лікійській стежці: Cirali – Adrasan – Karaoz – Demre – Simena – Kas

Ми вже зізнались в попередній статті про підготовку до походу, що не особливо ретельно планували маршрут. Але будь-яка дорога повинна мати початок і його потрібно було вибрати. Дивлячись фотографії в Google за запитом “Lycian Way” можна побачити набір до 10 місць з різних ракурсів – це і є те, що зазвичай називають “highlights”.  До них точно увійдуть руїни Міра, маяк Каледонія, долина Метеликів i вогні Химери. Саме останнє місце  мало стати для нас  умовною точкою початку маршруту і нашим першим враженням.

Вогні Химери – спалахи вогню через займання газу, що природно виходить із землі. Щоб зрозуміти найкраще побачити, наприклад, це відео:

Знаходяться вони біля поселення Cirali та іноді турецькою це місце називають Yanartaş. Ось воно на карті:

На жаль, особистої рекомендації чи дійсно варті вогні уваги, чи це просто відоме туристичне місце, ми дати не можемо. Ми так їх і не побачили, бо приїхали у Cirali пізно. Невиспані з попередньої ночі, нам не особливо хотілось підніматись до вогнів. Ми солодко заснули на березі моря. Якщо хтось з читачів побував біля вогнів Химери – розкажіть в коментарях чи дійсно це місце варте уваги?

Ночівля на пляжі Cirali

Ночівля на пляжі Cirali

Село Cirali відоме своїми довжелезним пляжем. Він справді великий, піщаний і затишний. Особливо у східній частині пляжу, можна знайти тінь під деревами для намету та душ/воду/туалет.

Дерева на пляжі Cirali

Дерева на пляжі в Cirali

День 1: Cirali – Adrasan
Перший день походу на загальній карті Лікійської стежки

Перший день походу на загальній карті Лікійської стежки

Ми рухаємось на захід, до руїн Olympos і далі через перевал до міста Adrasan. Це відносно недовгий перехід на 19 км, але з добрим перепадом висоти, відсутньою можливістю поповнити запаси води і 30-градусною спекою. В перший день ці кілометри були нелегкими та добряче нас втомили в кінці дня.

Довгий пляж Cirali. Дивно себе почуваєш одягненим і взуттим для походу в гори біля туристів, які лежать і засмагають на сонці

Довгий пляж Cirali

_mg_3924

Кажуть, що вхід до руїн Olympos, через які проходить маршрут – платний. При вході з пляжу Cirali дійсно є будка з квиткамим, але з нас нічого ніхто не попросив.

Руїни Olympos не особливо вражають

Руїни Olympos не особливо вражають, або ми щось все-таки пропустили…

З орієнтуванням в нас була невеличка проблема тільки один раз: після повороту за руїнами Olympos стежка пішла стрімко вгору і легко можна було загубити маркери або стовпчики з камінців.

Камінці-маркери на виході з руїн Olympos

Камінці-маркери на виході з руїн Olympos

Скельні краєвиди біля руїн Olympos

Скельні краєвиди біля руїн Olympos

Позначене на карті джерело має поганий присмак води і навряд чи задовільнить спрагу після тривалого підйому. Якщо похід восени, то рекомендуємо взяти 1.5-2 літри на весь день походу аж до завершення в Adrasan.

Позаду гора Тахтали (Tahtalı Dağı) висотою 2375 метрів.

На фоні гора Тахтали (Tahtalı Dağı) висотою 2 375 метрів.

img_3978

В Adrasan нам не вдалось знайти доброго місця на пляжі. Можливо це тому, що ми прийшли в темну пору, бо на карті був невеливий відрізок пляжу на схід від села. Ми заночували в готелі, попередньо торгуючись за кращу ціну. Наступного дня дуже смачний сніданок таки виправдав нашу неекономність. Готель коштував нам 80 лір на двох (26 євро).

Готель в Adrasan

Готель в Adrasan

День 2: Adrasan – Gelidonya Ligthhouse (маяк)
Другий день походу на загальній карті Лікійської стежки

Другий та третій день походу на загальній карті Лікійської стежки

Ми радимо вчитись на помилках інших і не виходити пізніше восьмої ранку, щоб мати максимальний запас вранішньої прохолоди. До маяка Гелідонія (Gelidonya) з села Adrasan всього 16 кілометрів, але на них ми витратили аж 7 годин. Причин було декілька: по-перше, було справді гаряче; по-друге, краєвиди надзвичайно гарні ну і по-третє – куди нам спішити?

Вихід із села Adrasan

Вихід із села Adrasan

На відміну від відрізку попереднього дня, цей нам здався набагато цікавішим і легшим. Тут вже відкриваються панорами на море, маленькі острови і перепад висоти зовсім не великий. Стежка зразково промаркована.

Стовці-маркери з каміння на стежці

Стовці-маркери з каміння на стежці

img_4009

img_4024

_mg_4052

Води на цьому етапі немає. Джерело, що позначене вище села Adrasan, пересохло в цей період року. Радимо мати мінімум 1,5 літри води на одного на перехід.

_mg_4061

Вид подорозі до маяка Gelionya

Маяк Gelidonya

Власне маяк Gelidonya

Перед маяком з північної сторони є велика бетонна ємність з водою. Звідки там вода нам не відомо, але більшість її п’є і готує їжу без вагань.

Бетонна ємність з водою біля маяк Gelidonya

Бетонна ємність з водою біля маяк Gelidonya

Ми організували ідеальний кемпінг на оглядовому майданчику і насолоджувались заходом сонця, а зранку кавою з панорамою на Середземне море.

_mg_4092

Кемпінг на терасі біля маяка Gelidonya

День 3: Gelidonya – бухта біля села Karaoz

Це найлегший день нашого походу. Від маяка йде добра спокійна стежка вниз, яка потім виходить на грунтову дорогу з гарними панорамами на море. Після попередніх двох днів це відрізок – як прогулянка по міському парку.

_mg_4171

_mg_4176

_mg_4195

Перед містом Karaoz є дуже гарна “піратська “бухта. Чи вона дійсно піратська нам точно не відомо, але це місце яке дуже спокушає залишитись тут мінімум на пів дня. Є вода, місце для кемпінгу і навіть душ. Незважаючи на знак про заборонену стоянку з наметом, тут багато туристів роблять собі “day off”. Ми також провели тут другу половину дня.

_mg_4229

_mg_4225

На карті це місце тут:

День 4: Переїзд “Karaoz – Demre – Simena”
Четвертий день походу на загальній карті Лікійської стежки

Четвертий день походу на загальній карті Лікійської стежки

Дивлячись на карту, ми вирішили спробувати іншу частину стежки: відрізок з Demre до міста Kas. Для цього було декілька причини. Перша – ми хотіли побачити старе Лікійське місто Simena, друга – ми вирішили проскочити гірський відрізок “Finike – Demre” (3 дні), на якому в цей час  нібито складно з водою, третє – в Demre є цікаві руїни Mira і античний амфітеатр, що виглядало привабливою новою точкою для старту. До Demre ми дістались дуже швидко, поєднавши прекрасний автостоп з Karaoz до Kumluca та рейсовий автобус.

Кактуси в селі Karaoz

Кактуси в селі Karaoz

Місто Demre також вважається місцем народження (життя) святого Миколая. Тут можна відвідати церкву де була його гробниця. Також безліч магазинів з сувенірними іконами та туристичних груп в основному з Росії і України.

Руїни Mira знайти не важко, так як знаходяться вони в горі під замком, який видно з центру міста. Фактично потрібно пройти одну довгу вулицю.

Якщо Ви йдете по маршруту Лікійської стежки, то тут треба бути уважним! Маркування стежки не проходить через найвідоміших скельних руїн і амфітеатру, а веде на гору до руїн замку. Ми зрозуміли це вже піднявшись досить високо і побачили їх тільки так:

Вид на руїни з підйому до замку в по Лікійській стежці

Вид на руїни з підйому до замку по Лікійській стежці

А хотіли побачити так:

Myra, місто Demre (фото з wikipedia)

Myra (фото з Wikipedia)

Але тут наші зауваження не зупиняються. МИ НЕ РАДИМО ЙТИ відрізок з Demre через гору із замком, тому що: 1 – нічого цікавого, 2 – там всі дерева, рослини, кущі колючі і дуже неприємні! Краще подивитись амфітеатр і обминути гору із замком по автомобільній дорозі.

_mg_4271

Пройшовши через “тортури колючками” ми автостопом під’їхали до Ucagiz і перейшли 3 кілометри до руїн лікійського міста Simena.

_mg_4310

Захід сонця і вид на затоку по дорозі з міста Ucagiz до Simena

_mg_4331

Лікійські саркофаги в стародавньому місті Simena

_mg_4330 День 5: Simena – Bogazcik
П'ятий день походу на загальній карті Лікійської стежки

П’ятий день походу на загальній карті Лікійської стежки

Simena нам дуже сподобалась.  Дві години ми витратили на огляд руїн обжитих місцевим туристичним бізнесом, насолоджвались видом острова Кекова і супер смачним сніданком в місцевої господині.

_mg_4341

Мешканці Simena живуть з продажу сувенірів, сніданків і місць для ночівлі туристам, тому ціни тут вищі. Однак ми не пожаліли, що спокусились на сніданок за 40 лір – він був надзвичайно смачний і великий.

_mg_4349

Частина старого міста зараз під водою, тому “подайвати” тут може бути дуже навіть цікаво.

_mg_4350

_mg_4355

_mg_4360

_mg_4364

Щоб вийти на стежку потрібно повернутись в Ucagiz – доволі дороге і туристичне місце, відоме турами на човнах і дайвінгом.  Звідти стежка йде берегом затоки за кілька метрів від води.

_mg_4373

_mg_4376

_mg_4387

Вузька між каміннями стежка закінчиться біля пристані, де можна набрати воду, що ми рекомендуємо зробити, якщо її у вас не багато.

Далі перехід через “пустелю Калахарі” – так ми жартували, коли йшли. Це широка вітряна полоса, з червоною землею і сухими рослинами. Проходиться вона дуже швидко і закінчується в кемпінгу Purple House – місцем досить дивним. Води в кемпінгу безкоштовно не дають, але можна купити в магазині аж за 3 ліри (1 євро).

_mg_4416

_mg_4421

Місце для кемпінгу тут також не найкраще – ні моря, ні гір. Сміливо йдіть далі, бо вас чекає гарна дорога вгору поміж руїни Appolonia, саркофаги, закинуті хати пастухів.

_mg_4423

В кінці дня Ви вийдете на дорогу до села Bogazcik. Тут можна знайти місце для кемпінгу, але як вирішити проблему з водою – не знаємо.  Якщо пропустите маркування і спуститесь в село Sahilkilinclı – не біда, воно цікаве, колоритне і гостинне.

_mg_4440

Дорога до села Bogazcik

_mg_4447

Село Sahilkilinclı (ми так і не змогли вимовити цю назву. Зрештою як і Bogazcik )

В Bogazcik є “Guest house Ali”. Проста сільська сім’я дозволяє поставити намет в саду поруч з курятником безкоштовно, але просить гроші за вечерю чи сніданок. Також тут можна винайняти кімнату. Торгуватись можна по максимуму – нам вечеря і сніданок обішовся в 40 лір на двох, що не так мало. Душ тільки за додаткову плату (5 лір).

Ввечері вся сім’я зібралась на терасі і мовчки спостерігала як ми вечеряли.  Правда вечеря  була їхня ініціатива, бо коли почали їсти наш гранат, вони почали дуже переживати, що ми голодні. На скільки ми зрозуміли, вони їх не їдять, а лише роблять різні соуси-чаї (до речі, подорозі можна просто з дерев зривати ідеальні фрукти. Ми потрапили в сезоні гранатів). Ми почувались трошки ніяково, але сам процес перебування в турецькій сільській хаті був цікавий.  Не скажемо, що дуже рекомендуємо це місце для зупинки, бо намет можна розкласти будь-де і, ймовірно, хтось з місцевих Вас запросить до себе безкоштовно.

_mg_4453

“Кемпінг” в саду “Ali house”

_mg_4459

День 6: Bogazcik – кемпінг перед Kas
Шостий та сьомий дні походу на загальній карті Лікійської стежки

Шостий та сьомий дні походу на загальній карті Лікійської стежки

День був лінивий. Ми спустились назад до моря дорогою, залишаючи стежку з маркуванням паралельно від нас, так як не хотілось стрибати по каміннях.

_mg_4470

Пройшовши кілька кілометрів побережжям залишились на кемпінг до кінця дня. Ось це місце на карті:

Тут був душ і багато місця для наметів. Крім нас, тут ще стояла групи українських і турецьких туристів. Якщо з Simena вийти зранку, то сюди можна дійти за один день.

_mg_4487

_mg_4503

День 7 – 8. Kas

Останній день походу закінчився автостопом до Kas – гарного туристичного містечка і однієї з найвідоміших точок Туреччини. Місто має стару затишну частину і півострів, навкруги якого готелі на всі смаки.

_mg_4567

_mg_4587

_mg_4592

_mg_4596

_mg_4599

_mg_4600

Офіційний кінець сезону в Туреччині – остання неділя жовтня, тому в другій половині місяця вже діють безліч акційних пропозицій і готелі майже пусті. Скориставшись цим ми не відмовили собі в готелі з басейном за 30 євро на двох.

_mg_4560

_mg_4604

Це була тільки 1/3 нашої мандрівки по Туреччині. Лікійська стежка – чудове місце для активного відпочинку для будь-кого: не залежно від віку, спортивної вправності і туристичного досвіду. Для нас це була маленька розвідка і ми впевнені, що повернемось. Може хтось з читачів може порадити нам інші цікаві відрізки стежки у які ми не потрапили цього разу?

Приєднуйтесь до нас у  FACEBOOK

Скоро у нашому путівнику:

tbj_banner_cappadocia_2